Коли спадуть на Вашу душу тіні
Моїх, учинених давно, гріхів,
Ви сонцем прощ у мареві осіннім
Зніміть із мене справедливий гнів.
У тім саду, де ми плоди зривали,
Давно немає радості цвітінь,
Лиш юних днів жовтіючі аннали
Імлою їсть немилосердний тлін.
І що нам від майбутнього чекати,
Коли минуле роз’єднало нас?
Простіть мені ці непоправні втрати,
Простіть мені уже в останній раз…
29.11.12
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=381301
Рубрика: Лірика
дата надходження 29.11.2012
автор: Рідний