Вкотре вже виходить кiнострiчка
про супер-героя вояка.
В нього на чолi тоненька стрiчка
i з мускулатурою рука.
Дайно тiльки грiзно вiн погляне,
затремтять всi в свiтi вороги,
а вже в бойову як позу стане,
та як дасть кому-небудь з ноги,
упадуть одразу ж неодмiнно
сотня чи десяток - все одно,
бо Сiльвестер знае на вiдмiнно
принцип Рембового домiно.
Не дай Бог ще, яе вiзьме вже лука
в нього вiн як той гранатомет:
Цiлим батальйонам смертна мука
змеле всiх нараз на вiнiгрет.
Вихваляються героем Штати,
iм тепер мовляв, на нас начхать,
вирiшила я iм нагадати,
бо вони так люблять забувати
те, що пам'ятати некорисно
ви не першi, хто наклавши грим,
видають бажанее за дiйсне,
i себе за нездоланний Рим.
Це уже давно вiдомо з преси
ти, супердердержаво, зауваж:
Рембове ж корiння iз Одеси!
Чий же вiн, даруй, якщо не наш?
Ми твою пихатiсть так вгамуемо!
Якщо на вмовляння скажеш - нi,
Сiлiвестра враз перегримуемо,
люди ми простi, та не дурнi.
Тож, не знавши вiйн, анi розрухи,
цур тобi, геройствуй у кiно.
Знай, у нас не локшина на вухах -
принцип Рембового домiно!
11.05.09.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=381272
Рубрика: Лирика
дата надходження 29.11.2012
автор: Марина Русанова