Утікає в далечінь
Доро́га залізна.
В неї рельси однакові,
Шпали дещо різні.
По дорозі раз-у-раз
Стукають колеса,
Мов якийсь дороговказ
Проникає в серце.
Може це моє життя,
Шпали - днів реберця,
А по нервах в небуття
Мчить вагон без дверців.
Можна вскочить на ходу,
Проїхать скільки треба,
Потім випасти в траву
Й дивитись на небо.
Та чи довго полежу,
Витягнувши ноги?
Я життям не дорожу,
Хочеться в дорогу.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=381111
Рубрика: Філософська лірика
дата надходження 29.11.2012
автор: Samkovitch