Море Спокою
ГлибОко я
Споконвіку
до закінчення віку
Чоловіку
Любов дарувати
Літати
вІрші як крила
уверх підіймати
розправляти
Пірнати
у Тебе
як у води бездонні
Руки холодні та сонні
равликами шукаютиь Тебе
Ніч мине
і Світанок
розплющить очі
Я Тебе хочу
прошепочу
і Ти
Почуєш
Прочитаєш
Рунічні ПисьмЕна
на моїй шкірі
В Прадавній Вірі
Є Зміст
Міст
від Тебе до мене
Древні племЕна
Знали все наперед
Наш портрет
закарбовано
у Небі
Світилами
Милий мій
Мимоволі вібрую від зустрічі
Люди по зУстрічній
йдуть туди
звідки я вже прийшла
Віднайшла
Бога в собІ
Вогонь у Воді
Люди у рОді
При Батькові Роді
Звільняться
отримають Долю
і свої крила
Не стримають
Я за Тобою
Водою
Течу
Птахом кричу
Кличу
Лечу
Вперед і Вгору
Райдію
Нарешті
Ти
Поруч
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=380964
Рубрика: Лірика
дата надходження 28.11.2012
автор: LaLoba