Стомився блукати у сумнівах часу,
Де місяць блідий не освітлює шлях,
А грунт під ногами втрачає лиш масу.
Уже відчуваю що в ньому застряг.
Мене не побила лиха переміна –
У ній я родився, – у ній і помру.
Та тільки не буду стирати коліна
Аби обдирати зі світу кору.
Багато не треба… у спокої друзів
Буває багато і затишна мить,
Коли самотою блукатиму в лузі,
Напевно ще прийде, а ні – прилетить!
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=380818
Рубрика: Лірика
дата надходження 27.11.2012
автор: Poeta a terra deserta