Щоранку будить пес мене,
Куса за руку, ногу.
По мені скаче, ковдру мне,
Скидає на підлогу.
- Вставай, козаче! Скільки ж це
Лежати можна? Каші
Я хочу. Сонце вже ясне
Зайшло в ворота наші!
Поборсавшись зі псом, встаю.
Виходить сон крізь очі.
Собаку кашею кормлю,
Виходжу з ним охоче
У двір. А там Назар з Димком,
Златуся із Зорею.
І я збираюсь із Дружком,
Гуляти по алеї.
З ним весело! Ми біжимо,
Наздоганям хмари.
Та їх догнати нам – слабо –
Це ж не вівця з отари!
Мабуть, ми слабші бігуни,
Бо перші не приходим.
Отак всі ранки й вечори
Ми вдвох зі псом проводим.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=380773
Рубрика: Казки, дитячі вірші
дата надходження 27.11.2012
автор: Крилата (Любов Пікас)