Ти чуєш, грає скрипка серед ночі,
Співає болісно її душа.
У темряві сльозяться й плачуть очі,
Слова летять у вись немов пташа.
Що сталося... Чому такі печалі...
Несуть до серця цей пекельний біль.
У вись, туди, де невідомі далі,
Вони так влучно вибирають ціль.
Тужливо грає скрипка беззупинно,
Її душі торкається смичок.
Вона розповідає щохвилинно,
І темряві назустріч робить крок.
Заслухалась і затужила осінь,
Самотньо так і холодно одній.
Не заплітає більше вітер коси,
Не посилає більше теплих мрій...
Лише холодним дощиком моросить,
І віти вже притрушує сніжком.
По вечорах не гріє, а морозить,
Мелодія виводиться смичком...
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=380663
Рубрика: Лірика
дата надходження 27.11.2012
автор: Тетяна Горобець (MERSEDES)