Мені мамо говорила:
- Я дарую тобі крила.
А я крил не захотів.
Мамо швидко злізла з печі,
Розгорнула свої плечі
Та й дала мені чортів.
Я дивлюся на матусю,
Та й ніяк не розберуся,
Ну за що ж я постраждав?
Я не хочу йти із хати,
А не те, щоб ще літати
Поміж ластівок та гав.
Про якісь там білі крила
Мені мамо говорила,
А дала мені чортів.
Щоб у небі не літати,
Буду з чортом я стрибати
І дражнить його братів.
Ці чорти, вони хороші,
Правда дуже люблять гроші
І здирати шкіру теж.
Наче наші депутати,
Люблять чемно розмовляти
Й обіцяти рай без меж.
Мабуть треба кликать маму,
Хай чортів загорне в яму
Та й живе років до ста.
Треба крила розгортати
Якщо їх дарує мати,
Ось вам істина проста.
22.11.2009р.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=380538
Рубрика: Жартівливі вірші
дата надходження 26.11.2012
автор: Дід Петро