Тебе я більше не люблЮ,
Але і менше чомусь також.
В любов я щастя піділлю
І ти злетиш у небо птахом.
Відчуєш радість неземну,
Ось ту, що так давно чекала,
І мов пір’їнкою в раю,
На крилах ти уже літала.
Я споглядатиму десь там,
Де зорі сяють до смеркання,
Нема рахунку тут літам,
Шкода, але й нема кохання.
Своєю посмішкою світ
Ти пригортаєш безупинно,
Та тільки я уже не міг
Торкнутись вуст твоїх так ніжно.
Лиш не питай чого нема
Мене з тобою тепер поруч -
Віддав життя я недарма
За твоє щастя світанкове.
…А бути щасливим - не завжди бути разом,
бо щастя для мене - бачити сміх її знов…
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=380458
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 26.11.2012
автор: Салтан Николай