ІІІ

Продовження
--------------------------

А  тим  часом  в  дебрях  лісу,
Де  хатинка  проміж  гір
Лісове  життя  вирує,
Справ  у  кожного  набір.

Руда  білка  на  ліщині
Вправно  рве  горішки  всі
І  в  дупло,  що  на  модрині
Їх  складає.  Ну  й  смачні!

Ось  сімейство  їжачків
У  траві  високій  йде,
Яблучка  червонобокі
На  голках  своїх  несе.

Онде  купа  мурашина
Безліч  там  особин  є,
Метушаться  працьовито,
Зовсім  часу  не  стає.

Подив  викликають  дуже
Ці  істоти  ж  є  дрібні,
Можуть  працювать  без  втоми
Цілий  день  і  цілу  ніч.

Два  ведмеді  подалися
Рано-вранці  до  ріки,
Порибалить  і  поснідать,
Заодно  попить  води.

Тільки  чорні  круки  з  дуба
Дивляться  на  те  згори,
З  їхніх  дзьобів  ні  пів  звука
Може  сон  їх  вже  зморив?

І  в  хатині  мертва  тиша,
Ніби  там  ніхто  й  не  жив.
Тільки  спритна  сіра  миша
Під  одвірок  хутко-шмиг.

Раптом  все  навкруг  змінилось,
Білка  скочила  в  дупло,
Мурашки  заметушились,
Їжачки  й  собі  в  клубок.

На  поляні  появились  
Наші  друзі  сміючись,
Довго  йшли  вони,  втомились,
Посідали  відпочить.

-  Непогана  ця  поляна,-
мовив  Ігор  і  почав
Розглядатися  довкола,  
-  Я  зробив  би  тут  привал.

Друзі  з  Ігором  згодились,
Що  не  варто  далі  йти,
Повставали  й  заходились
Розбирати  рюкзаки.

Саша  взявсь  принести  хмизу,
Стасик  -  ватру  розпалить,
А  Андрій:  -  Піду  донизу
Принесу  води  попить.

Ігор  взявся  за  палатку,  
Треба  ж  її  розложить,
А  дівчата  зварять  гречку,
Треба  ще  салат  зробить.

Та  поляна  трохи  вище
Розташована  була
На  горі  лиш  трішки  скрита
Від  хатини  й  джерела.

Взявши  пусту  каністрину
Вирушив  Андрій  униз
Пошукати  десь  вдолині
Джерельце  серед  беріз.

Крок  за  кроком  опускався
Він  вдолину  і  ураз
Як  укопаний  спинився.
Він  побачив  перелаз,

Акуратна  дивна  хатка,
А  за  нею  старий  дуб.
"Що  іще  це  за  загадка?
Звідки  взялась  хата  тут?

Довго  йшли  ми,  це  ж  не  можуть
Люди  жити  геть  одні
Серед  лісу  у  цих  горах?"-
думав  так  собі  Андрій.

Він  побачив,  що  струмочок
Тихо  дзюркотить  собі,
Набрав  в  каністрину  воду
І  назад  вгору  поліз.

Думка  в  голову  закралась:
"Щось  тут  дуже  дивне  є.
Швидше,швидше  повертаюсь,
Бо  за  душу  страх  бере."

----------------------------
Далі  буде

адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=380328
Рубрика: Казки, дитячі вірші
дата надходження 25.11.2012
автор: Даринка Цікава