Велотреки запалюють в моїй уяві ліхтарі,
якими можна палити стяги
Я багатоемоційний
І на різних планових збільшеннях
твої поцілунки
урізаються дельтапланами
Я не вмозі шкидко
й вдало їхати на велосипеді
оминаючи
рисові поля,
що
залишаються відпечатками
на твоєму,
а отже
моєму лобі
я не закоханий в ці
містифіковані символи на твоїй шиї
я тільки дурію
від твоєї постави
і твої ключиці
я огорнув би своїми
як завжди спітнілими руками
і заховав би від усіх,
якщо б я бажав затонути
десь в океані
то тільки в твоєму океані
усе з часом старітиме,
а ці велотреки
я згадуватиму
і немає кращого способу,
ніж описати це у вірші
під музику якогось маловідомого
для мене скрімо-бенду із Франції.
Я кохав тебе й завжди кохатиму,
а зараз зашморг на шиї,
і птахи летять під кометами
на сто відімдесять градусів
від пекла
на дев’яносто градусів
від чистилища,
в яке ніхто не потрапить,
окрім дітей п’яного двірника
й обкуреної дворянки,
родом із Давньої Англії.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=380120
Рубрика: Вірші, що не увійшли до рубрики
дата надходження 25.11.2012
автор: ImmortalPsycho