Тим,що просто хотіли жити
Безіменні.Змучені.Померлі.
Без причини,навіть без труни.
Біль торкається душі струни.
І падає з очей неначе перли.
Скільки вас?Не сотні.І не тисячі.
Тільки очі світять нам із неба
Ваші імена дощі не висічуть
Небо плаче.Іноді так треба.
Пекла сім кругів ще на Землі
Брат з ножем уже пішов на брата
Невимовна і страшна кантата
Чорної голодної петлі
Цю вину ніколи не спокутують
Цей тягар у нас лежить в краю
Спокоєм лише одні думки окутають:
Їхні душі,мабуть,у раю.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=380077
Рубрика: Лірика
дата надходження 24.11.2012
автор: Ростислава