Сльози зими осідають памороззю
На траву ще зелену, рясну...
Протоптує до душі, щемную стезю,
Плете ковдру пухку, снігову.
Морозним узором рихтує дивину,
Приміряє свою сивину
На доріжки, на землю для мене святу,
Ось, скоро вкриє й горобинУ.
Завіє ,захурделить й усю далину...
А поки що, малює по склу
Живими стіжками сніжинку ще хитку,
Бо стікає слізьми по вікну.
Краде осінні дні золоті у пітьмі,
Чом би й ні, останні ж бо вони...
Ми вже ждемо її й візерунки крихкі,
Завивання вітрів... до весни.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=380036
Рубрика: Пейзажна лірика
дата надходження 24.11.2012
автор: Макієвська Наталія Є.