Бо я не можу ось так, як ти,
Свою вбивати маленьку душу.
В кінці стосунків стоять хрести,
А я своїм – і хреста не мушу.
А я не винна тобі журби:
Лише осмута в пустих зіницях.
Невже ти скажеш: «Завжди любив»?
Хіба ти зовсім би не змінився?
В моєму серці нема жалю,
І ти не смій в тім робити докір.
Невже скаж́у: «Я тебе люблю»?
Хіба в душі не з’явився б спокій?
Дні не вартують болючих фраз,
Це ми окличні глухі відтінки.
…Бо я не можу ось так, без Вас, -
Яке безумство простої жінки.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=379844
Рубрика: Лірика
дата надходження 23.11.2012
автор: Halyna*