Обдерте й голодне Ягня білокуре
До Вовка у ліс забрело:
- Скажи мені, Вовче, чому ти похмурий
Й не ходиш у наше село?
Зібрав біля себе лиш обраних звірів,
Лисиці, Куниці, т.д.,
Й гадаєш, вони тобі вірнії друзі?
Ах, сірий,
То з рук не зійде!
Я знаю, це ти заправляєш у стаді,
Козли і Барани за вас,
Немає ні сил а ні кворуму в Раді,
Звучить тільки дике «Атас»...
Що будете їсти,
Коли все скінчиться?
Невже лиш сьогоднішній день?
- Замовкни, нещасний,
Бо буду я злиться
Від слізних таких теревень!
Нічого не знає твій розум ягнячий,
Бажаєш на місце моє?
Скажу тобі зразу - ця справа невдячна,
Система давно вже гниє...
Я й сам - лише гвинтик, все дуже серйозно,
Замовники вище сидять,
Та їх імена нам казати не можна,
Бо навіть і Вовка з'їдять!..
Бажаєш у вибори чесно пограти?
Іди на майдан і кричи,
Подружка твоя вже попала за грати,
То ж краще - тікай і мовчи!
Ось так, мої друзі, ця казочка дивна
Нагадує дещо мені,
Живемо ми всі в незалежній країні,
Та єдність лиш бачимо в сні!
Бо поки Козли і Барани, мов тушки,
Гуляють, а Вовк їх не їсть,
То, як не гостри на Європу ти вушка,
А будеш там тільки мов гість...
10.02.2012
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=379811
Рубрика: Громадянська лірика
дата надходження 23.11.2012
автор: Serg