Ти чуєш як стогне вітер?
Тремке стоголосся ранить...
Воскреслий щорічний спомин
У дзвонах гуде. У дзвонах.
...І правлять поля панахиду –
Загарбником скривджено збіжжя.
А люди? Мовчать нерухомо
у посмішках кам’яно-визвольних.
У праці святій зігріті
ще вчора складали подяки
лани у буянні золота.
Сьогодні дощ сірий плаче.
...І мовчки кричать папери
У теках багаторічних.
Як труни мовчать сутенери
Загальнонародної кривди.
Земля забирає свідків
у надра німих обіймів
аби заглушити ридання
безвинно братів убієнних.
Лампадки запалюють небо.
Лампадки запалюють душі.
Лунає чуже покаяння
і мовить сторічну покуту.
За когось.
Лиш тільки вогонь очищаючий
сердець у катів не розтопить.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=379748
Рубрика: Лірика
дата надходження 23.11.2012
автор: Ірина ФедориSHин