Не милує людське око
Того, хто з тайстринов,
Попід хати, хліба просить
Та спить попід тином...
Хто з голоду помирає,
Хто долі немає,
Хто тепла, любові й ласки,
З дитинства незнає.
Не милує людське око...
Не поспівчуває...
Сиротина одинока
В Господа благає:
Візьми мене, милий Боже
Із пекла земного!
Бо ніхто не допоможе...
Бо незнають Бога!
Візьми мене від їх раю
І молю- прости їм...
Бо вони тебе незнають,
Оці люди милі...
́
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=379736
Рубрика: Лірика
дата надходження 23.11.2012
автор: vasylivna