*************

На  підвіконні  стало  холодно  сидіти.
Чай  з  цукерками  підніме,  знаю,  настрій.
Ми  щасливі  тим,  немов  маленькі  діти,
Що  є  вітер,  добрі  книги  й  жовті  айстри.

Намалюю-розкажу  тобі  про  себе,
Як  про  першу  в  списках  гірших  і  останніх,
І  про  ту,  хто  любить  те  молочне  небо,
П’є  весь  сум  сліпих  очей  його  благальних…

Вже  написано  про  нас  в  словах  і  діях,
В  глибині  мого  жіночого  начала,
У  здійсненних,  але  божевільних  мріях,
За  які  колись  душа  моя  кричала…

Жовті  айстри  –  суто  радість,  не  розлуки.
Небо  осені  –  вино  мого  причастя.
Дотик  вітру  змусить  забувати  руки,
Твої  очі,  у  яких  вбачала  щастя

автор:  Анастасія  Федоренко

адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=379726
Рубрика: Лірика
дата надходження 23.11.2012
автор: Настуся