Коли опустіє сцена і занавіс день цей закриє,
З"являються Ангел і Демон в сплетінні небесного дива:
Один - як небесна дитина,ясніший від променя світла,
Другий-як жорстока тварина,тремтять перепончаті крила.
Один - серце поїть любовью і манить в золочені далі,
Другий тут же,поруч з тобою,та манить в лунке задзеркалля.
Один подарує надію,зачепить найтоншії струни,
Другий сіє заздрість й безвір"я - душі найтемніша частина:
Загляне улесливо в вічі, нашепче про славу безмірну,
А потім скує серце снігом й гординю засвітить в обличчі--
І станеш холодним і черствим,байдужим до людського горя,
Поглине лунке задзеркалля у небо обернений погляд...
...Та поки в тобі не загине цей голос бездонного неба,
Твій Ангел свій меч не покине в кривавім двобої за тебе.
Твій Ангел поборе безвір"я й тебе за собою покличе.
На ранок-прокинешся іншим і сонце в очах заіскриться!
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=379702
Рубрика: Філософська лірика
дата надходження 23.11.2012
автор: Оксана Юрченко