І там, де натовп, я сиджу у тиші,
Бо думка голосніша криків тих.
І крила зламані. Для кого дишу?
Змахнуть не в силі. Такт затих.
Потік в падінні підкорити
У грудях вже немає сил.
Це крах. Немає як летіти.
Все ближче ребрами до брил.
Паскудність — просто гаснути і знати,
Що не впечусь від сильного вогню.
Та закарбовані не постирати.
Попіл не жар. Жеврію — не горю.
Якби й хотів — не можна, не змінити.
Та варто. Не для мене подих мій.
Так жаль, що на лету я в піку збитий
Удар останній. Точно. Прилетів.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=379654
Рубрика: Лірика
дата надходження 23.11.2012
автор: MAKSSTAL`