Поза грою Посмертно присвячую
Кувирковій К.Л.
Лежить Клара на передсмертнім ложе
Блукає погляд втрачений, пустий
Безсиле тіло на тіло вже не схоже
І розум, як туман густий.
Приходить у свідомість і знову пропадає,
Гуляє десь у непробуднім сні
І смерть лежачій в очі заглядає
Обглитуючи остатки її днів.
Ти поза грою, ти просто помираєш
Не встанеш, не повернеш все назад,
У пам’яті життя своє перебираєш,
Що прошуміло, як буйний водоспад.
Тепер покайсь за всі гріхи минулі,
За ворогів і друзів помолись
Ти вже ніхто, тебе усі забули
Нажаль потрібна ти була колись.
Ніхто тебе не вмиє, ніхто не погодує
І не розчеше білу, як з інею косу
В уста ще теплі ніхто не поцілує,
Не витре із обличчя підсолену сльозу.
Втомилась ти і спати захотіла
Прийшов кінець й немає вороття
Душа твоя із тіла полетіла
Смерть зупинила колесо життя.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=379363
Рубрика: Лірика
дата надходження 21.11.2012
автор: temapk