"Всьому́ свій час …" промовлено давно,
Якби ж то у потрібний час
Ми з розумом дослухались до них,
До слів отих, що нам дано́ в науку.
Нам тільки треба простягнути руку
І, доторкнувшись, зрозуміти те,
Що в часі цьому є ще щось святе,
Просіяне на ситі із віків,
Відстояне на тисячах років...
"Велосипед" придумувати не потрібно,
Він вже давно придуманий до нас,
Нам вистачить простого розуміння
Того́, чим збагатився світ в свій час.
На долю не потрібно нарікати,
А вірити – всьому́ на цьому Світі час,
Час болю, немочі і нарікання,
Час радості, здоров’я і прикрас.
Коли прекрасне все, що поруч тебе,
Коли чарує небо голубе,
Коли усе, що створено, - для тебе,
Коли здається – вічно так буде́.
Тим благодатним дням радіти треба
На повні груди споживати Світ,
Бо прийде час і з чорного, не голубого, неба
Інше впаде, та вже не білий цвіт.
Радіти треба гарним дням, щоб потім,
Коли прийде (таки прийде) жура,
Тебе не їло поїдом сумління,
Що марно втрачена прекрасна та пора...
21.11.2012 р.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=379325
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 21.11.2012
автор: Олекса Терен