Ти не чекай на тьму з небес,
Гніт в серці запали.
Хіба Христос на те воскрес,
Щоби загинув ти?
Поглянь на неба синю даль.
Ну, як воно мине?
Скинь із лиця тугу і стань,
Мов сонце золоте.
Живи, пірнай в красу лугів,
У росах серце мий.
Допоки чуєш спів птахів,
Не згине рід людський.
Допоки, наче віск з свічі,
Ллє з серця доброта,
Сади цвістимуть навесні,
Сходитимуть жита!
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=379321
Рубрика: Вірші, що не увійшли до рубрики
дата надходження 21.11.2012
автор: Крилата (Любов Пікас)