[i][b]Проймає смутком, п’ю осінню ніч,
А серце все стугонить, болить
І згадується остання зустріч
Та кохання, неповторна мить:
Збігав ночі час, стікав віск зі свіч,
Хотілося потік їх спинить,
Побути з почуттями віч-на-віч,
Любов навіки та й полонить...
Ти так ніжно торкався моїх пліч,
Вуст, персів ...Що було не спинить
Вогню, від поцілунків навсебіч...
І пронизував пристрасті ритм...
Свічки горіли роками щоніч,
Пливло кохання у лабіринт...
Розлука сміялась із протиріч,
Виймала з почуттів кожний гвинт.
Я п’ю самоту з осінніх облич,
Виринають зорі з потойбіч,
Поклич мене, мій коханий, поклич,
Любов’ю звелич мене і ніч.[/b][/i]
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=379149
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 20.11.2012
автор: Макієвська Наталія Є.