Останні торки осені... Під ноги
Покірно осипається жовтінь.
Сповзають із плечей барвисті тоги,
Застелюючи листограйно рінь.
І темноокі смутоброві хмари
Збираються вгорі на свій банкет
У залі сиворунної кошари,
Де дотліває вічності ранет.
А у вітрах над урвищами часу,
Мов неутримне мариво зі снів,
Зірвавшись із омрійного Парнасу,
Покірним дихом на губах лісів
Говіє проща - тиша і моління,
Обійми сухозліткових прощань.
Цілунками кошлатого проміння,
Півголосом обтрушених зітхань -
Останні торки осені... На стежі
Хурделить позолоту листопад
І світу зовсім іншому належить
У чаші неба сонця рафінад.
(5.11.12)
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=379139
Рубрика: Лірика
дата надходження 20.11.2012
автор: Леся Геник