Роки біжать по росяній стежині
І поки ти ще бачиш свій поріг,
Веселка виграє на небі синім,
Життя розпочинає свій розбіг.
Чим дальше відбігаєш від домівки,
Стримкіш хода і ціль уже не та,
Думками переповнена голівка
І часто в душу рветься пустота.
Дитинство нам нічим не замінити,
Ту радість, що дарують нам батьки,
Важливо тільки у житті зуміти,
Тепло батьківське в серці зберегти.
Допоки не викручує стежина,
Нема на ній закритих віражів,
Ти ще живеш, і ти тоді людина,
Панує спокій у твоїй душі.
Важливо друге дихання вловити,
Сповільнивши ходу в кінці путі,
Старатися своє життя прожити,
Щоб роки пізні стали золоті.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=379032
Рубрика: Лірика
дата надходження 20.11.2012
автор: Віталій Назарук