спотикаюсь об сумління,
лицем падаю в брехню.
під ногами не коріння,
і не в Бога я молю.
в той момент, коли вже сили
покидають тіло й дух,
обрізаєш мені крила,
прикриваєш увесь рух.
це той час, коли повітря -
це всього лише О2.
коли всі думки й зізнання -
це лише пусті слова.
це ті дні, коли всі інші
набридають до чортів.
а тебе не вистачає,
і з тобою добрих снів.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=378950
Рубрика: Лірика
дата надходження 19.11.2012
автор: Влада Грушицька