У Безмір'я пливе моє покоління,
Вже втретє тавруючи молодь:
Діти - онуки- праонуки
Невірно живуть. творять і кохають.
У Безмір'я пливе моє покоління,
Дехто жваво ходить/працює,
Вивчає сучасні науки,
У дзвони на спалах ще калатає.
У Нескінченність йде моє покоління:
Смерті вже давно нас всіх хороводять -
Наших дітей чекають їх праонуки
У тому. як вони нас вже забувають.
11.09.2009
К.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=378947
Рубрика: Лірика
дата надходження 19.11.2012
автор: Левчишин Віктор