Не плач, не журися, державо могутня,
Твій біль переносить земля.
Ми сміло чекали світле майбутнє.
Воно посміхнулось...Лише здаля.
Не плач, не журися, пісне кохана,
Твої щирі ноти забув давно світ.
Ти лиш залунай востаннє, жадана,
На нас, пустословів, з гори подивись.
Не думай, що стала сама в самотині,
Моя чарівна природо-краса.
Ми часом, можливо, сховаєм гординю
І раптом згадаєм, яка ти свята.
А болем іскриться душа українська,
На неї ти, світе, з висот не дивись.
Можливо не сміла, а часом селянська.
Ось тут наша доля! За неї молись!
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=378850
Рубрика: Громадянська лірика
дата надходження 19.11.2012
автор: Ніка Мельник