Цікавість іноді навіть вбиває,
У світі дурну брехню залишає,
Людська натура до болю кривава
Без ницості зараз просто вмирає.
Жорстокість успішно тут процвітає,
Повільно людей від людей відвертає.
Зло безжальне щиро радіє,
По-іншому ніхто більше не вміє.
І всі це давним-давно знають,
Змінити от тільки нічого не прагнуть,
Не живуть, а лише виживають.
Сумно. Безтурботність зникає.
Ризикнути б мені. Знайтись.
Без страху по лінії вогню пройтись.
Нові шляхи відкривати слід,
А чи зможу здійснити політ?
Стимул шукаю. Або блиск очей.
В уяві збережено образ безцінний.
Десь тихо блукаєш серед людей,
Та для мене ти все ж незамінний.
Звертається душа несміливо-мило,
Тримається за всі слова невільно.
І я про світ приречений бажала
Без звичних радощів казати,
Лиш у думках тебе багато...
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=378848
Рубрика: Лірика
дата надходження 19.11.2012
автор: Журавель Яна