Хто я такий щоб мене пам’ятати
Я просто людина я мушу вмирати
І хай не стовбичать обітниці жити
Допоки живі то не варто тужити
У всього своя без вагань є розрада
Чи спомини днів чи хороша порада
Чи юність в літах коли світ став метою
А зараз бува і прощатись з юрбою
Не хочеться зовсім. У чому причина
Невже і моя прогниває личина
Стаючи заразним подразником світу
Не буде цього хай вкоротячи віку
Та вільним постану у лиху годину
Але ж не так просто покинуть родину
Родину… за нею так мало гадаєм
За перше найдужче рідню не тримаєм
Пора схаменутись пора іти спати
Бо годі гнилого та щастя шукати
Не прийде – обдурить піде стороною
А ти так і будеш прощатись з юрбою
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=378816
Рубрика: Лірика
дата надходження 19.11.2012
автор: Poeta a terra deserta