Ось листопад почне занепадати
Я ж голову схилю в пітьму долонь
І відтіню холодне лезо скронь
І буду так сидіти чи то спати.
Вогненне листя висохне, згорить
Й зманіжено колишуться фіранки
На перехресті шибки й згину рамки
Мереживом сніг перший забілить.
Заграє фуга тисячі відлунь
Аж до мурах по тілу оніміння
І перший сніг запахне медом, тлінням
Вологістю і прілим сіном клунь.
А потім стане зимно й тихо знов
Й застигне сніг в пелюстках хризантеми
І подиху забракне, й сіра темінь
ВідтІнить довгу площину вікна.
Та як розтане сніг, стече вода,
І листопад почне занепадати
В моїм крихкім, туманнім царстві сна,
Глумливо зазвучить жива токата.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=378791
Рубрика: Лірика
дата надходження 19.11.2012
автор: NNNP