Всім на радість та потіху
Одяг шиє їжачиха.
Зайчик шубку їй замовив –
Буде до зими обнова.
А лисички – дві сестрички –
Кожушки та рукавички.
Для вовчиська сам їжак
Сірий викроїв піджак.
Вже й малі їжаченята
Хочуть мамі помагати.
Голок мають вони досить,
Тільки завжди ниток просять.
Лісові новини
Принесла сорока вранці
Новину, що в лісі танці.
Де галявина велика,
Там сьогодні дискотека.
Скреке – ке! Скреке – ке!
Чи було колись таке?
Музикант – старий баран
Приволік свій барабан.
Ось із зарослів ліщини
Зайці тягнуть піаніно.
І несуть акордеон
Мабуть, з двадцять п’ять ворон.
Лис і вовк – незвична пара
Будуть грати на гітарі,
А маленька білочка
Соло на сопілочці
Скреке – ке! Приходьте всі!
І великі, і малі.
На ковзанці
Взявши лижі та санчата,
Йдуть на ковзанку зайчата.
Не сидиться їм у хаті,
Хочуть з гірки покататись.
Сніг лежить, як білий пух,
Білий в зайченят кожух,
Шапка, шарф і рукавички,
І тепленькі черевички.
Бавляться на радість всім,
Не страшні морози їм.
Завтра в бджілки іменини
У газеті є новини:
Завтра в бджілки іменини.
І запрошує усіх:
І дорослих, і малих.
Як почула це лисиця,
Враз побігла до крамниці.
Що б придбати бджілці в дар?
Може, цей ось самовар?
Білочка пиріг до чаю
Вже спекла для бджілки Таї,
А ведмедик в магазині
Придбав ласощів корзину.
Яблучок припас їжак –
Він збирати їх мастак.
Всі зібрались на гостину:
Завтра в бджілки іменини.
Глянь: отару сірих хмар
Жене вітер на базар.
Батіжок погонич має,
Ним ягняток підганяє.
А великі баранці
Розбрелись в усі кінці.
А як сходяться докупи,
Враз лунають сильні звуки.
Стукнулись лобами: Грим!
Покотився з неба грім.
Веселковий дивограй
Що це в нас висить на груші?
То стрічки веселка сушить.
І на яблуню, й на сливу
Почепила після зливи.
Сіло сонечко в кріселко –
Скільки стрічок у веселки?
Заходилось рахувать:
Раз, два, три, чотири, п’ять.
«Є і шоста, і сьома стрічка»,-
Сонцю мовила синичка.
Всі стрічки такі чудові
Різно – різнокольорові.
Є оранжева й зелена,
Як листочки в липи й клена,
І як небо, і як річка,
Є блакитна гарна стрічка.
Жовта – кольору пшениці,
І червона – як суниці.
Для волошок є синенька
Гарна стрічечка новенька.
Для дзвіночків – з фіолету
У веселки вкрало літо.
Мов розшито неба край –
Веселковий диво грай
У лісових гномиків
Панамки із дзвоників.
Ой, які ж вони чудові!
Хто пошив їх, хто покроїв?
Білі, сині, з фіолету.
Диво це створило літо.
Золотиться, промениться
Сонця жовта паляниця.
На яке вмістилась деко?
Глянь: яка вона велика!
Всі гуртом саджали в піч
Й випікали цілу ніч.
Зарум’янену, духмяну
З печі вийняли під ранок.
На блакитнім блюді неба -
До сніданку що ще треба?
На городі дядько Кріп
Застудився і охрип,
Бо як дощ великий лив
Парасольки не розкрив.
Промочив добряче ноги
Заболіло горло в нього.
П’є тепер він чай із медом,
Загорнувшись теплим пледом.
Каже тітонька Квасоля:
«Є вже в нього парасоля».
Пляж на городі
На баштані жовта диня,
Мов на пляжі, гріє спину.
А маленьких диненят
Біля неї цілий ряд.
У купальниках усі
Вранці скупані в росі.
Каже їм знайома грушка:
«Треба всім вам капелюшки».
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=378622
Рубрика: Казки, дитячі вірші
дата надходження 18.11.2012
автор: Лариса L