Надихни, неповторний мій краю,
На подяку мене надихни,
Бо вже скоро я весь відпалаю
Та й зірвусь пелюстком восени.
І покотить кудись по дорозі
Мене вітер з холодним дощем.
І я буду вже більше невзмозі
Сповідати словами свій щем.
Тому зараз я мушу палати
І благати прихильності днів,
Щоб старенькій матусі віддати,
Що в дитинстві дісталось мені.
І тому, я благаю палання
І наснаги для нових доріг…
Тільки є, найщиріше бажання;
Своїй мамі вклонитись до ніг.
27.10.2006р.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=378611
Рубрика: Лірика
дата надходження 18.11.2012
автор: Дід Петро