Пропали роси і з’явився іній
І колір неба замінив полин.
Став день коротший, Місяць ніби синій
І меле зорі усесвітній млин.
Осіннє небо… Ще гарцюють зорі…
Дивлюсь у простір стомлених планет,
Вони зникають в зоряному морі,
Куди зникають - це віків секрет…
Наше життя, якого не багато,
А ми і зорі, це одне святе,
То варто жити і робити свято,
Бо на Землі життя у нас одне!
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=378534
Рубрика: Лірика
дата надходження 18.11.2012
автор: Віталій Назарук