твоє тіло самотній порт
а серце яскравий маяк
твоя віра крига міцна
я натомість блукаючий пароплав
що ходить по морю
обійнявши твої береги
я давно нікого не любив
я шукав цю зрадливу ніч
а знаходив натомість гірку печаль
і хвилі сумні
все що ось там цілковита нудьга
вона ж принесе обважнілі сніги
твоє слово солодкий мигдаль
твоє тіло обдули вітри
все що колись нас штовхало у вир
іти на світло наших думок
відбирати простір й тепло
а зараз твої відчуття
твоє самотнє єство
замовкає кричить
ці кораблі відпливають у даль
шукаючи притулку й тепла
падає ніч на вологу траву
я також відпливаю навіки
прощай
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=378500
Рубрика: Лірика
дата надходження 17.11.2012
автор: Роман Штігер