Наснились мені Карпати,
Мій рідний покутський край,
Талантами щедро багатий,
Земний та далекий рай.
Вершини гірські волошкові -
Опришків свідки німі,
Земля моя колискова
І мати старенька в вікні.
Росяні чисті світанки,
Дитинство світле моє,
Пташині мелодії зранку:
Все душу тривожить - своє.
Мене доля носить по світу
Шукати добра у житті.
Розсіяно нашого цвіту
По всій неспокійній землі.
Вдосталь змучені чужиною,
Важким перельотом до сліз,
Лелеки вертають весною
До рідних, насиджених гнізд.
Дорога кличе до хати,
Що тулиться край села,
Де запах півоній і м'яти,
Де стежка, що в світ повела.
Коли ляжу ввечері спати,
Я мріяти буду про те,
Щоб знову приснились Карпати,
І те, як родина живе.
3.02.-8.03.2004р. м.Сетубал(Португалія).
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=378348
Рубрика: Лірика
дата надходження 17.11.2012
автор: Сетубальський