Живу, не бачу снів.
Та що ще може снитись.
Коли життя не міф,
Не може не спинитись.
Тікаю я від всіх,
Себе лишень втрачаю...
А істеричний сміх
Приправа не до чаю.
Не вірю у богів,
Бо Бога маю в серці.
А ще - зі сто бісів,
Колись задам їм перцю.
Не хочу говорити,
Та і немає з ким,
Немає кого любити,
Життя як сірий дим.
Розвіялось воно,
Так швидко, непомітно,
Здавалося лише сном,
Як семицвітна квітка.
Лежу сама, не сплю.
Боюсь я знов заснути,
Чомусь не бачу сну,
Й не можу це збагнути.
Життя - то тільки сон,
А сни не сняться більше.
І так хочу я знов
почути ві-сні вірші.
11.10.2009
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=378248
Рубрика: Лірика
дата надходження 16.11.2012
автор: ulin44