подивись мені у вічі,
що ти там позавічного побачиш
підсвічники спалахують
в сузір’ях,
той хто тримав в руках
твоє обличчя
давно втопився
у стрункій поставі
когось чужого
все що пишуть недоношені
у лоні часу поети
це не поезія,
все що пишеш ти
це не поезія,
а рвані шматки,
але читай мене помираючи,
тільки мене,
оминай рядки скупі
невистраждалих підлітків
і згубних юнок
я сьогодні і завжди
буду писати тільки тобі,
втамовуючи
розкриті від холодного вітру
руки,
я сьогодні і завжди буду належати
тільки тобі
обійми мене, як
вчорашній день
залишившись мертвою
петлею на шиї,
адже мій гімн нікому вже дописаний
і в порожнечі очі відкривати
вже не потрібно,
я розірвався
на атоми
всіх дітей цього
світу
я -
я -
я -
я -
помер в собі
в останній день
цього згаслого року
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=378198
Рубрика: Вірші, що не увійшли до рубрики
дата надходження 16.11.2012
автор: ImmortalPsycho