За що його я так люблю? – спитала тихо я у стелі…
Вона мовчала….наче думавши про інше, про своє
Холодний вітер розгойдавши вісь старої каруселі
Забрав в політ понад дахами все, що було і, що є…
І наче вперше у житті мене схопила радість-туга
безпричинна….мабуть,осінь, що поет давно чекав…
І як це дивно і нестерпно ,коли хочеш просто друга…
З ким лиш в щічку поцілунки й гіркота розпитих кав…
З ким ця осінь…просто радість, що заходила за обрій…
Мовчазна висока стеля, нові туфлі і вітри…
Я люблю, мабуть, за те, що все, як в пісні – буде добре…
Все наступне буде – добре, попереднє лиш зітри
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=378121
Рубрика: Лірика
дата надходження 16.11.2012
автор: Настуся