Сиди й чекай ти милості султана,
Коли прийде й погладить раптом по щоці…
Бриньчать із золота браслети на руці.
Що ті зап”ястки? Не любов – омана!
Мій милий глянув он кудись наліво,
І серце стискує нестерпний гострий біль.
Я не віддам тебе нікому, ти ж повір!
І не гадай, мов ти такий сміливий,
Щоб зловживати тим, що я терпіла
Ці погляди на інших. Ти ж бо не султан!
А я – не з тих терплячих бранок – Роксолан,
Яких в гаремах лиш силенна-сила.
То ж начувайся! Видеру останнє
Твоє волосся, як із грядки – стиглі гарбузи.
Люблю тебе шалено, ніби мишка – сир.
Іди ж до мене, милий мій султане!
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=378103
Рубрика: Жартівливі вірші
дата надходження 16.11.2012
автор: Ліоліна