Немає у мене фобії,
нема нереальних мрій,
от тільки рожеві обрії
наснилися знов мені.
І сонця рожеве колесо,
на заході стільки руж.
Я богові просто молюся,
не прошу, а Він: "Не руш, -
цю тишу не ти здригатимеш,
в це небо не ти злетиш,
а мрію рожеву матимеш,
та будеш це вже не ти".
І що я Йому казатиму,
спитаю: "Навіщо ж сни?"
А Він мені: "Ти все матимеш,
та будеш це вже не ти,
ти маєш іти нестримано
за обрії, в небо, ввиш".
А я Йому: "Нині ж зимно так".
А Він мені: "Та облиш,
ти маєш здійсненну місію,
щомиті, щокроку. Йди.
Ти мусиш постійно вірити,
та будеш це вже не ти".
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=378091
Рубрика: Лірика
дата надходження 16.11.2012
автор: Мак Леланд