Ми нині п’ємо чай з лимоном,
Біжать літа, неначе сон,
А я зайнявся патефоном,
Старий монтую грамофон.
Мелодія чарівна ллється,
Утьосов пісню заспівав…
Кохана знову усміхнеться,
Їй пісня ця добавить чар.
І знову руки в нас спотіють,
Розчавлять ноги каблуки,
Повір, кохана, ми зумієм,
Пронести радість крізь роки.
Ми нині п’ємо чай з лимоном,
Хоча роки кудись спішать,
Кручу я ручку патефона,
Життя людське – це благодать!
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=377859
Рубрика: Лірика
дата надходження 15.11.2012
автор: Віталій Назарук