на підвіконні в'януть квіти
мовчить телефон
прийшла осінь
охопила ностальгія
мучить самотність
і кіт мурличе щось своє
сидить на підлозі
хороший
пухнастий
відганяє смуток
розважає
цілує носиком руку
довірливо зазирає в очі
посміхається
десь у душі мабуть
може за щось дякує
і я йому дякую
і посміхаюся у відповідь
і в душі літо
ще те
дитяче
незряче
наївно щасливе
втрачена сила
повертається
сльози...
давно забуті...
радості...
дякую
котику
просто за те що він є
у мене ж більше нікого
долі дякую
просто за те
що хоча б він (!) є
маленький Мурчик
14_09_2011р.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=377819
Рубрика: Лірика
дата надходження 14.11.2012
автор: Тінь Сонця