Бувають люди чуйні і відкриті.
Чужа біда їм, як своя болить.
Їх душі, наче вікна, щойно вмиті.
Їх серце, наче маків цвіт горить.
Бувають і підступні, мов гадюки,
Отруту пустять – й тишком у траву.
Є і такі, що рвуть, мов хижі круки
Груди людські, як впалу дичину.
Причини різні, чом таке буває,
Чом бракне в серці світла і тепла.
Та раз у році й кактус розцвітає,
Коли його торка чиясь рука.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=377740
Рубрика: Філософська лірика
дата надходження 14.11.2012
автор: Крилата (Любов Пікас)