Упала ніч на мій будинок,
містичним сяйвом вили зорі,
і світ мільярдами жаринок
палав під Місяцем надворі.
Те сяйво в небі хаотичнім
ввижалось птахом — і зникало,
а ніч моя, на тлі величнім
в магічнім світлі засинала.
Чудесним подихом зими
безмежність палко окриляла,
із кришталевими слізьми
у сяйві зірнім десь зникала.
А сніг ще падав й мав надію,
що велич хаотична — вічна.
Та Ніч із Днем ніщо невдіє —
відступить знову блискавично.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=377730
Рубрика: Пейзажна лірика
дата надходження 14.11.2012
автор: Silver Snow