Минуло все: і дощ, і ливні, й грози.
І пори року вже наповну відбули.
В моєму тілі також мерзли кровотоки
і розливались потічка́ми на землі.
Сягали лінії сердечні Джамалунги,
під тиском рвалися всі вени у мені́.
(Зима лишала на віконцях візерунки) -
її я в пам'яті тримаю на за-п'яс-ті.
Минуло все: вже й Місяця не знають,
а Сонце - то лише розжарена зоря.
Неділя. Рай. Я там Тебе чекаю...
Давай почнемо все з арабського нуля.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=377580
Рубрика: Лірика
дата надходження 13.11.2012
автор: Ліна Біла