Нас розділяє тільки дощ похмурий,
Що стиха барабанить у вікно,
Сумне осіннє місто… , у зажурі,
У небі хмари, сіро-білі, мов рядно…
По склу стікають крапельки прозорі,
А я все згадую… і думаю про нас…
Як же красиво і яскраво світять зорі,
Коли Ви поруч, горнуся до Вас…
Як місяць виглядає з-за хмаринки,
Із зір на небі розстеливши полотно,
Свої запалює ліхтарики-іскринки,
Всміхається, немов би знає нас давно.
Про наші щирі ці слова кохання,
Про Ваше добре серце і любов,
Про милі зустрічі, таємні, до світання,
Палкі обійми, від яких буяє кров.
Нас не злякати примхами природи,
Бо почуттям негода не страшна,
Серця єднаються при будь-якій погоді.
В закоханих в душі завжди весна!
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=377544
Рубрика: Лірика
дата надходження 13.11.2012
автор: Настя Ковал