ми руйнуємо кожен день
кордони ротової порожнини,
коли розмовляємо
про ісламських екстремістів,
ми руйнуємо кожен
день
тканини шкіри
рук,
коли обмальовуємо їх
зірками
і в такий спосіб намагаємося
бути ближчими
до неба,
до чогось незбагненного
до чогось ворожого
принеси мені
те, до чого мені так далеко
я вічність не палив
і у післявоєнний час
я струшу зі свого обличчя
лишніх
оленів,
моя ж шкіра,
вже давно не стигле пасовисько
моє ж волосся заплуталось
у твоїх ногах,
вони ще такі
нестиглі,
вони ще такі
наявні
у наївності
своїй,
як і ти
але інколи в випадах
гніву,
я відчуваю,
що мені хочеться
здушити все
повітря
в тобі,
звичайним
ножем покроїти
твоє лице,
на якому ще
зовсім
недавно
виднілись авіалінії,
і навколишні клондайки
щоб ти більше
не мала змоги
на мене дивитись
своїми бездонними
очима повними
болю
і чорничного
суму.
Я використаний, ти також,
я тобі про це ніколи не кажу,
а ти постійно
пригадуєш
що я невільник,
смертник
з зеленими очима
і за це,
я готовий
згасити недопалок
об твої молоді,
не пізнавші істини щоки
я молитиму когось
щоб помолився
за мене,
щоб я не зірвався
і не викинув
всю здичавілу
і гнилу кров
у твою сторону
я молитиму когось,
щоб нарешті
ворог,
підняв гордо
голову
і заніс першого
удару,
скосивши
опору
для ніг,
я витратив всі життя,
і у мене залишилась
єдина куля
і порожній револьвер
ним
я прорву твої барикади,
і розтрушу
осінь в тобі,
я розірву твої груди
і побачу
світ,
заповнений холодом
і байдужою ніжністю
мої руки більше не доторкнуться
твоїх плечей,
я попрощаюсь
мовчки,
не зачепивши тепла зірок
і м’якої промерзлої землі.
на наступний день
моєї посмертності
я зрозумію
відлік від зворотності планет
розпочато
десять,
дев’ять,
вісім,
сім,
шість,
п’ять,
чотири,
три..
два…
один…
за-
си-
най
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=377514
Рубрика: Вірші, що не увійшли до рубрики
дата надходження 13.11.2012
автор: ImmortalPsycho