Нам загрожувало падіннями
Не торкаючись коміру краю,
Вбоге листя.
Мов бомби розмірено
Планували на ціль недбалу.
А ми йшли під думками сірими
Мов якийсь депресант вживали.
Чорно-смольними гострими віями
Небо синє, гілля відтіняло.
Я була на не жарт вибагливою
Я і зараз така, далебі.
На афішах побляклими фарбами
Посміхнувся хтось схожий на тебе.
Під ногами сміття й недопалки –
І пляшки з під якогось трунку
І лічились дороги кроками
І я швидко збивалась з рахунку.
Раз два три, а за рогом – сутінки
Й листопад незабаром скінчиться
Мої кроки у вухах стукали
Й я була під прицілом листя,
Що загрожувало падіннями
Не торкаючись коміру краю,
Й я за стигла на чорній лінії
І чекала, чекала, чекала.
Й розуміла, що за листопадами
І за клаптями рваними неба
На афішах уже ледве вгаданий
Посміхався хтось схожий на тебе.
Що ця осінь була не реальною
І у неї не варто вірить.
Ну а я, може й надто вибаглива
Та мене вже ніщо не змінить…
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=377485
Рубрика: Лірика
дата надходження 13.11.2012
автор: NNNP